- сумісний
- 1) совме́стный2) (совмещаемый с чем-нибудь) совмести́мый3) мат. совмести́мый
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
сумісний — прикметник … Орфографічний словник української мови
сумісний — [сум’і/снией] м. (на) еіному/ еі(‘)н ім, мн. еі(‘)н і … Орфоепічний словник української мови
сумісний — а, е. 1) Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким небудь; спільний. || Який відбувається, проводиться спільно або водночас. Сумісне внесення добрив. 2) Якого можна поєднати, сполучити з чим небудь. •• Сумі/сні рівня/ння мат. система рівнянь … Український тлумачний словник
сумісність — ності, ж. Абстр. ім. до сумісний … Український тлумачний словник
сумісно — Присл. до сумісний … Український тлумачний словник
міжособистісний — а, е. Який існує, відбувається між людьми, що стосується їх як особистостей, індивідуальностей. Міжособистісна сумісність. Міжособистісні конфлікти … Український тлумачний словник
несумісний — а, е. Якого не можна одночасно поєднати, сумістити з чим небудь іншим; який не може існувати одночасно з чим небудь іншим … Український тлумачний словник
чесний — а, е. 1) Який відзначається високими моральними якостями. || Не здатний украсти що небудь, не схильний до крадіжки. || Який виражає правдивість, прямоту характеру, відвертість (про обличчя, погляд і т. ін.). || Власт. людині, яка має високі… … Український тлумачний словник
спільний — 1) (який належить усім / багатьом), колективний, громадський, гуртовий; загальний (призначений для спільного користування) 2) (який виконується, здійснюється, виявляється усіма у суспільстві, гурті, колективі), колективний, сукупний, гуртовий,… … Словник синонімів української мови
чесний — I 1) (який вирізняється високими чеснотами; який виражає ці якості тощо); доброчесний, цнотливий (який дотримується правил моралі; який виражає чесність); правдивий, чистий (який виражає правдивість, чесність); порядний (не здатний на лихі,… … Словник синонімів української мови
сполучний — прикметник з єднувальний сполучний прикметник сумісний; якого можна з єднати … Орфографічний словник української мови